Книга / твір

Метелики... Люди... Хто тільки не обпалив собі крила на свічці долі...

Ні в чому люди так часто не помиляються, як в оцінці власних уподобань.

— Згадай, з якою легкістю бур'ян завоював твою довіру. Вона скористалася тріщиною, що виникла у твоєму серці, і швидко пустила коріння. А ось якби ти впевненіший у собі, довіряй ти більше своїм почуттям, бур'янам не вдалося б так легко і згубно вплинути на твоє життя.

— Іноді люди не розуміють, які обіцянки вони дають. — Так звичайно. Але все одно тримають їх. Ось що таке кохання. Кохання – це тримати обіцянку попри все.

Вмирати не страшно. Страшно, коли випадаєш із реальності. Або, коли реальність викидає тебе.

Знаєте, яке в мене почуття? Наче я всередині пісні – розумієте?

Все, що може бути пораховано добрим знаком, буде пораховано.

Нічого не вдієш, люди рідко бувають задоволені тим, що вони мають, їм подавай все нове та нове, і так без кінця.

Він посміхнувся так широко, що стало боляче. Справа не в тому, що йому взагалі не подобалися дівчата, а в тому, що подобалася лише одна.

Чи бачиш, ми, жінки своїми вимогами і примхами можемо довести чоловіка до грані, до тієї критичної точки, за якою слідує розрив, але головне, вчасно зупинитися і не переходити цю грань. Інакше сім'ї, якою б вона не була, прийде кінець.