Книга / твір

Жінка для чоловіка і є та сама річка, куди він увесь час норовить пірнути, щоб скупатися у вологому вирі очей, витертися насухо шовком волосся, сісти до багаття її серця, відчувши хвилюючий аромат шкіри, випити одним ковтком її губи, з'їсти з апетитом усі її час, потім залягти в душу і заснути. Спати доти, доки його не почне будити якийсь мужик зі словами:«Вставай, ти проспав своє щастя, тепер це моя річка».

Будь—які заборони викликали в мені лише одне бажання порушувати їх.

Зведена до ідей література порожня та безплідна, як гірський ланцюг.

Сльози та вітер добре підходили один одному.

Щастя не має розкладу сеансів, воно може початися навіть після вимкнення проектора.

Я боюся так давно, що втомилася боятися.

Навіщо мені все це, якщо я не можу мати того, кого хочу?

Якщо диво можливе в принципі, значить, воно можливе і для тебе. Заздрісні люди у цьому сенсі – найбільші дурні з усіх.

Добра частка є у кожному злі, лише треба мудро витягувати її.

І ще — якщо ти поет, дивися найчастіше на нічні зірки. Якщо ти не поет, все одно виходь на балкон і дивися. Може, колись помітиш, як одна із зірочок тобі підморгнула. І запросила у політ. Тут можуть відкритися справжні моменти життя. Не пропусти миті. А якщо в тебе немає балкона, і ти не поет, і твоя голова рідко повертається до зірок, тоді йди й дивися собі під ноги — і там можна побачити у калюжі відбиту зірку. Ану, як підморгне?