Книга / твір

Навіть якщо немає жодного зрадника, люди його все одно відшукають.

Ми живемо, звертаючи увагу лише на ту інформацію, яка відповідає нашим власним переконанням, ми оточуємо себе людьми, які ці переконання підтримують, та ігноруємо суперечливу інформацію, яка може поставити під питання те, що ми збудували.

Постійні потуги зобразити себе нормальною людиною призвели до того, що та частка нормальності, яка була дарована мені природою, виявилася роз'їденою іржею, і згодом я став і цю, природну, частину своєї душі вважати удаванням. Інакше кажучи, я перетворився на людину, яка не вірить ні в що, крім брехні.

Я завжди вважав, що краще бути провінційним гострим підливом, ніж рідким столичним супчиком.

Люблю гроші? Боже мій, ні! Я обожнюю оргії, кидаюся в них стрімголов, обожнюю гральні заклади, обожнюю герань, але тільки не гроші.

Бувають втрати, які не забуваються.

Кушано достатньо. Все випробував, з долею своєю мирюся і якщо зараз плачу, то тільки від фізичного болю і від голоду, тому що дух мій ще не згас... Живучи собачий дух.

І пам'ятай: пустелею життя лише дурень мандрує один, розумний — з караваном.

Театр поблизу грубий і недосконалий. Але коли він успішно виконує свою справу, він будить ілюзії та почуття, які тривають до кінця вистави і часом не покидають глядача і поза театром.

— Люди ні про що не кажуть. — Ну, як це може бути! — Так Так. Ні про що. Сиплють назвами — марки автомобілів, моди, плавальні басейни і додають:«Як шикарно!» Всі вони твердять те саме. Як тріскачки. А в кафе включають ящики анекдотів і слухають ті самі старі гостроти або включають музичну стіну і дивляться, як по ній біжать кольорові візерунки, але все це абсолютно безпредметно, так — переливи фарб.