Книга / твір

Жити разом людям заважає їхня дурість, а не відмінності.

Людині потрібне горе, гнів, страх, розпач, біль, голод. Негативні емоції вдосконалюють рід людський, адаптують, загартовують.

На папері. У конвертах, краї яких зволожені моєю слиною, з криво приклеєною маркою, за якою довелося відстояти в черзі на пошті, з нормальною адресою, де є вулиця і номер будинку, а не з ідіотською назвою якогось сервера. Це будуть справжні листи, до яких у пориві ніжності можна доторкнутися губами, а в нападі злості порвати їх у клаптики, в страшному секреті поспішно сховати від усіх у металевій скрині, що замикається на ключі, в підвалі або носити з собою і звертатися до них, коли здолає смуток. і вислизає надія. Справжні листи, які в крайньому випадку можна просто спалити. А якщо не спалити, то за багато років відкрити їх наново. Адже старі листи мають одну незаперечну перевагу: на них не треба відповідати.

— Та хіба ви не бачите, що цю жінку створено для розкоші? Дорогий діамант дорогий та оправи вимагає. — І гарного ювеліра. — Досконалу правду ви сказали. Ювелір — не простий майстровий: він має бути художником. У злиденній обстановці, та ще й за дурнем чоловіком, вона або загине, або опошлються.

«Чому?» - Це питання про яке досі розбивалася вся логіка, вся філософія, вся наука.

Найдурніша відповідь:«Я знаю». Звучить жахливо. Мовляв, розумію, ти в цьому не винен, проте не надумай чогось чекати від мене.

Смішно виходить: живеш-живеш сам по собі, шукаєш себе, шукаєш у всьому, а знаходиш у комусь...

Іноді буває корисним для кращого знайомства з країною покинути її на один день.

За богом грішники женуть, мусолять його, з рамсами пристають. Праведній людині з богом, як із водієм автобуса — нема про що розмовляти. Маршрут зрозумілий: довіз - вийшов.

В еротичному коханні дві людини, які були розділені, стають єдиними. У материнському коханні дві людини, які були єдині, стають окремими одна від одної.