Книга / твір

Ти не помреш. Я забороняю тобі. Ясно?

А чому для багатьох так нестерпний плач — дитячий, жіночий, будь-який, чому? Та тому, що ми плачемо разом з Іншим. Жаль - це і є власний плач, тільки внутрішній, згорнутий (а часто і цілком розгорнутий) - плач Дитини в тобі, що відгукується на Дитину в Іншому. Супутнє роздратування навіть злість зрозумілі: це тобі боляче і страшно, це твоя Дитина вимагає припинити!

Неможливо побудувати цивілізацію на страху, ненависті та жорстокості. Вона не встоїть.

Неможливо знайти щастя в собі, не спробувавши його в обіймах хоча б однієї людини.

Тільки той, хто ні в що не вірить, не має хибних надій.

Коли я дуже пристрасно чогось чекаю, коли моя уява заздалегідь прикрашає майбутню подію понад будь-яку міру, врешті-решт виходить вічно одне й те саме: настає довгоочікувана мить – і я тікаю геть.

Визнання своєї неосвіченості нерідко є першим кроком до освіти.

Я не думаю про минуле, значення має тільки вічне сьогодні.

Будь ласка, не вимагай від мене ніжних, любовних листів. Думка, що мої роздруковуються і прочитуються поштою, в поліції, і так далі - охолоджує мене, і я мимоволі сухий і нудний.

Ми оцінюємо наше«щастя» рівнем нашого нещастя, а свої досягнення за допомогою символів та дрібничок, які система оголосила необхідними для«успіху».