Книга / твір

Бабин язик, як відомо, і смирно лежить, а вже як піде крутитися, як прийде йому час, - так що твої три сокири - і рубає, і коле, і лики б'є!

Хто перестав дивуватися, той перестав любити, а перестав любити - вважай, у тебе і життя немає, а в кого життя немає, Дуглас, друже, - той, вважай, зійшов у могилу.

Людина може багато чого витримати.

Життя без свободи поривів — немов животіння зі зв'язаними руками. Відсутність свободи поривів осідає на дні душі гіркотою жалю. Виникає бажання зробити ризикований крок, але есенція з гордості, страху відповідальності розчиняє порив. Обрізаєш сам собі крила.

... Я вдалину пішов, мені було сумно, Пройшло кохання, пішло вино. І я подумав про мистецтво: А справді — чи потрібне воно?

Ось якась якась дурість, якась несамовита дрібниця, весь задум може зіпсувати...

За хвилину щастя платиш двома хвилинами самотності.

Це був справді дуже гарний світанок: і рожевий, і яскраво-червоний, і жовтий одночасно. Навколо настільки ні душі, що самотність стає абсолютною і ти відчуваєш себе частиною світу. Тебе немає - і ти скрізь. Абсолютний спокій, досконале поєднання з собою. Точка, в якій ти по-справжньому щасливий через те, що живий. Мабуть, найкрасивіші почуття народжуються саме на світанку.

Повз мене стежкою життя знову пролягли чужі сліди, які цілком могли б злитися в моїх. Але я не дозволив.

Той, хто нічого не питає, нічого й не впізнає.