Книга / твір

... ніколи не дозволяй чоловікові самому готувати сніданок, а то він почне сумніватися, чи взагалі потрібні жінки.

... — Пересмішник — найневинніший птах, він тільки співає нам на радість. Пересмішники не клюють ягід у саду, не гніздяться в винах, вони тільки й роблять, що співають для нас свої пісні. Ось тому вбити пересмішника – гріх.

- Іноді життя - це досить лайнова штука, - каже Джек, як і раніше, обіймаючи мене за плечі. — Але чорна смуга рано чи пізно закінчується. Обов'язково закінчується.

Нахил до драм і створює драми.

За все я однаково вдячний; У бога щастя не прошу І мовчки зло переношу.

Вчені, вони такі: одне відкриють - інше споганять...

Господи, вибач мені і помилуй за те, що я написав ці мерзенні слова. Але навіщо ж ти такий жорстокий? Навіщо? Я знаю, що ти мене покарав. Як страшно ти мене покарав! Подивися, будь ласка, на мою шкіру. Клянуся тобі всім святим, усім дорогим у світі, пам'яттю мами-покійниці — я досить покараний. Я вірю в тебе! Вірю душею, тілом, кожною ниткою мозку. Вірю і прибігаю тільки до тебе, бо ніде на світі немає нікого, хто міг би мені допомогти. У мене немає надії ні на кого, як на тебе. Пробач мені і зроби так, щоб ліки мені допомогли! Вибач мені, що я вирішив, ніби тебе немає: якби тебе не було, я був би зараз жалюгідним паршивим собакою без надії. Але я людинаі сильний тільки тому, що ти існуєш, і щохвилини я можу звернутися до тебе з благанням про допомогу. І я вірю, що ти почуєш мої благання, вибачиш мене і вилікуєш. Вилікуй мене, о господи, забудь про ту мерзенність, яку я написав у припадку божевілля, п'яний, під кокаїном. Не дай мені згнити, і я присягаюся, що я знову стану людиною. Зміцни мої сили, визволь мене від кокаїну, визволь від слабкості духу.

— Ви пошкодуєте. - Сподіваюся. Мені подобається платити за те, що я роблю, — тоді я відчуваю себе з усім світом.

Не сумніваюся, що багатьом молодим жінкам спочатку зовсім не хочеться виходити заміж, - заперечив його світлість, хоча, до речі, зовсім не вважав це твердження аксіомою, а просто намагався приховати хвилювання, що охопило його. - Але вони майже завжди дають себе умовити.

— Хтось був схожий на вбивцю? — А хто з нас не схожий на вбивцю, інспекторе?