Книга / твір

Люди як книги, які не варто судити по обкладинці. Ніколи не знаєш, який сюжет і хто лиходій їхньої історії.

Якщо раптом що мене Анхайліг живцем з'їсть, а кістки тут поруч і прикопає. Та фіг із кістками, дипломну не підпише, ось це страшно.

Кожна людина сама обирає своїх опонентів: одна входить у клітину лева, інша біжить від інфаркту, третя захищає дисертацію.

Любов дорожче за життя, і серце людини, яка любить, незрівнянно цінніше за серце птиці.

Вона померла у мене на руках, повторюючи: "Я не хочу вмирати". Ось що таке смерть. Не має значення, яка на солдатах форма. Не має значення, чи сучасна у них зброя. Я подумала, якби всі бачили те, що я бачила, ми б ніколи більше не воювали.

Не обманюйте себе всякими«ще разок»,«останній раз»,«останній укол»… Тому що це справді може стати останнім разом. Навіть людина, яка ніколи не піднімала на вас руку, здатна озвіріти. Він набагато гірший, ніж ви думаєте, він здатний вас убити. Можливо, йому цього навіть хочеться, просто не вистачає духу. Тікайте звідти, куди очі дивляться, поки він не зібрався з духом. Він вас не любить. Йому на вас начхати, ви йому байдужі, його любов - всього лише спосіб завдавати вам біль. Цього він хоче, це й робитиме. Не сподівайтеся, він не зміниться, хіба що на гірше. Чим краще ви будете, тим гірше ставатиме він.

Своїх дурити не можна, навіть якщо це зробить їх щасливими. Такою є ціна справжньої дружби.

Кожен за себе. Перемога дістається сміливим. Егоїзм – це все. Але егоїзм, який прагне багатства і слави, вищий за егоїзм, який прагне любові і жіночих ласок.

Я люблю знати все про своїх нових знайомих і нічого про старих.

Це науковий факт: те, що ми пам'ятаємо, знаємо чи думаємо, залежить не від реального стану справ, а від того, яку саме гру з нами грає наш мозок. Він не хоче пам'ятати погане - і вуаля, ви цього не пам'ятаєте!