Книга / твір

Все те ми робимо швидко, на ходу, метушучись і як би проковтуючи шматочки дорогоцінного життя, повторення якого, на жаль, не буде.

Святкове півночі іноді приємно і затримати.

Якщо я й порозумнішаю, то полюблю тебе ще більше.

Немає нікчемної роботи, а є нікчемні люди, яких не влаштує жодна робота.

Пам'ятаючи про смерть, ми прокладаємо дорогу до інших. Припиняємо ворожнечу, просимо вибачення за нанесену образу, висловлюємо симпатію до тих, до яких малодушно не могли прийти раніше. Речі, що здавались нам важливими, втрачають свою значущість: шпильки, фанаберії, взагалі всі неприємності, що інші обрушують на нас під впливом настрою. "Memento"* - це запрошення відчути себе інакше.

Так, це мало схоже на пристрасть, але принаймні не завдає болю. У мене не серце цілий день через її відсутність, тому що я знаю, що побачу її ввечері. Я не танцюю на телефон, болісно намагаючись згадати, хто кому дзвонив в останній раз — я їй чи вона мені. Я не боюся помилитися з вибором ресторану чи костюма, ляпнути щось невпопад. З нею мені не страшно прокидатися вранці, тому що, розплющуючи очі, я відчуваю, що вона поруч і притулилася до мене. З нею я не живу в постійному очікуванні майбутнього, живу сьогоденням. Вона любить мене такою, якою я є. Так, нас пов'язує не полум'яна пристрасть, але ми нормальні людські відносини. Мері ділить зі мною своє буденне життя, наші відносини зміцнюються, вони існують.

Розумний чоловік не забажає взяти за дружину дурню.

У монолозі я страшний, кого завгодно приспаю.

Чому нам стає не по собі від романтики? Ми соромимося своїх почуттів. Шаркаємось від високих слів, як від чуми. Не оспівувати ж власну нездатність любити.

Людське дитя іноді набагато проникливіше до дурниці занудних дорослих.