Мудрі цитати

Якщо падаєш зі скелі в прірву, чому б не спробувати полетіти? Що ти втрачаєш?

Дихаючи і вслухаючись у відчуття від свого дихання, намагайтеся вловити та посилити задоволення від вільного та плавного руху грудної клітки, від наповнення легенів повітрям... Це задоволення – почуття заспокоєння та освіження.

─ Вітаю Вас! Ви стали переможцем нашої щорічної лотереї та виграли головний приз… ─ Ви знаєте, я не брав участі в жодній лотереї, ─ одразу ж безцеремонно перервав свою співрозмовницю Сидорів. ─ Не треба мені жодних призів! Будь ласка, більше сюди не дзвоніть! Він люто жбурнув трубку і деякий час лежав, повільно остигаючи. Приз! Ми знаємо ці призи!«Наша диво-сковорідка із фантастичною знижкою! Тільки для вас!" І з цим своїм маренням вони мене в суботу, о 7 ранку спеціально розбудили! Сволоти! Вбивати за це треба! Цією сковорідкою!

Боже мій! Як гидке минуле, і як його багато.

Минулого року — четвертого липня, у День незалежності США — честь приготування ленчу була довірена Норману, і той створив таку яєчню, що й зараз я, буває, прикидаю, чи застане нас і нині четверте липня в морі. Норман куховарив з величезним задоволенням і старанням - спочатку підсмажив бекон, потім злив жир, потім злегка бекон підсушив, потім, нарешті, кинув на сковорідку яйця і священнодіяв ще хвилин п'ять, поки ми не взялися понукати Америку від імені решти світу.

Щоб позбавитися однієї згубної пристрасті, потрібно переключитися на ще більш згубну.

Щойно слухаючи, як дружина виносить йому вирок, він думав, що торкнувся дна. І тільки тепер він зрозумів, що будь-який біль відносний: тому, хто думає, що все втратив, доведеться ще багато втрачати. Менш ніж годину тому він попрощався з майбутнім і наступної миті — зі своїм минулим.

Знаєте, Налда говорила - я маю на увазі, про людей, - що деякі можуть розтрощити і порвати навіть найкоштовніші речі, щоб дістатися тієї частини, яка принесе їм дохід і вигоду. І не лише погані люди, говорила вона. Але практично всі, майже кожна людина, яку ти коли-небудь зустрінеш, все, крім найблагородніших і найдобріших, і ще найчистіших. Це не тому, що вони і справді погані, говорила вона, це просто тому, що вони дуже полінувалися і втомилися. Або, можливо, просто не вміють по-іншому.

— Я помітив, що ти фанат страшних пташиних кліток, — каже Луї. - Вони не мої. Я їх ненавиджу. - Що? Чому? - Я люблю свободу.

Моя голова як баржа, навантажена вугіллям та залізом. І коли вона нахиляється, вантаж ковзає то до одного борту, то до іншого, і зрештою баржа перевертається. Ось і моя голова, як ця бісова баржа — хитається, хитається і перевертається, і я нічого зробити не можу.