Мудрі цитати

Від лідерства неможливо відмовитись. Його неможливо втратити чи отримати.

— Що може вас вколоти? — Може, зрада … І теж складна ситуація, бо не можу говорити про це із абсолютною впевненістю. З одного боку, здається, що зрада. А з іншого, розумію, що людина вільна. То чому, власне, він має бути обов'язково зі мною?! Він, припустимо, віддав перевагу якійсь іншій людині мені. Це зрада? Можна сказати, що ти в цей момент відчуваєш ревнощі. Так, але що таке ревнощі? Це відчуття того, що тебе зрадили: ти думала, що поряд з тобою плече, тил, а він бабах! - І не тил зовсім. У ці моменти приходить такий відчай! Інодіжінки або чоловіки відчувають у собі таке лихо, що сильно хворіють, стають абсолютно незахищеними. Мені розповідали про це. І всі розлучення, скандали, слова про те, що ця людина стала тобі ворогом на все твоє життя, як це зрозуміти? Якою ж мірою доходить ненависть, як же вона засліплює! У принципі, хоч і є божі слова про те, що дружина дана на все твоє життя, людина все одно вільна у своїх почуттях. І не повинен жити всі свої дні з іншим через почуттяборгу чи жалю. Це треба чітко розуміти, хоча це дуже гірко, дуже страшно та дуже сумно. Не всім вистачає якогось вищого почуття, що ця жінка на все твоє життя, що вона послана тобі Богом. Буває і так, що вона і не божий дар. Не кожному вдається знайти свою людину на все життя, щоб не втомитися від неї, не нудьгувати поруч із нею. Як то кажуть, щоб було одне дерево — дві голови.

- Як Джеремі? - Ненавидить мене. Ненавидить життя. Ненавидить те, що ми навіть пообідати не можемо так, щоби перед десертом ніхто не помер!

Я хочу, щоб ти взяв цей степлер і вбив у лоб. Це не вирішить проблему, але зробить мене щасливішим. Набагато. Це ж весело! А тепер іди обливайся кров'ю десь в іншому місці.

- Що з вашим носом? - Тобі треба приспати твого брата! — Пробував, він покусав ветеринара.

Ви думаєте, що все так просто? Так, все просто. Але зовсім не так...

Добре бути чесним.

Чи є у цієї темряви ім'я? Ця жорстокість, ця ненависть, як вона знайшла нас? Вона прокралася в наше життя, чи ми самі знайшли та прийняли її? Що сталося з нами? Ми відправляємо наших дітей у світ, як на війну, сподіваючись на їхнє повернення, але знаючи, що деякі загинуть дорогою. Коли ми збилися зі шляху? Нас огорнули тіні й поглинула темрява... Чи є у цієї темряви ім'я? Може... це твоє ім'я?

Можна бути великим вченим і все-таки уявлення не мати про звичайнісінькі в житті явища, і все-таки будувати найфантастичніші здогади побачивши загальновідомі речі.

Я вам навіть пояснити не можу, я тільки відчуваю, що це як у могилу: ніколи не пізно і завжди рано.