Сумні цитати

Життя на самоті нудне до неможливості.

— Нам складно сприймати життя таким, яким воно є. Але треба пам'ятати про ваше кохання, адже воно було справжнім, про турботу Сема, про те, як він тебе любив, ти була для нього всім, у тобі полягав сенс його життя. - Мені так самотньо. - Ти не самотня. Ти маєш роботу, ти дуже талановита, ти молода розкішна жінка. — Я вже не знаю, що реально, про що й думати. — Думай про себе, як ви були разом і як це було чудово.

- Вони відпускають вогні в небо. Ти можеш у це повірити? Японські вогні як символ прощання з минулим. Ну, термінове повідомлення – ми не японці. Ти знаєш, хто вони? Діти. Начебто, запалюючи свічки, можна все виправити, або навіть промовивши молитву, або вдаючи, що Олена закінчить не так, як решта — вампіром-вбивцею. Глупість, марення. Нестерпні, маленькі діти. Я знаю, що ти скажеш:«Так вони почуваються краще, Деймон». І що? Як довго це триватиме? Хвилину? День? Що це змінить? Тому що, зрештою, коли ми втрачаємо когось, кожна свічка, кожна молитване змінить той факт, що єдине, що в тебе залишилося, - це дірка в твоєму житті на тому місці, де раніше був той, хто тобі небайдужий. І камінь. З вирізаною на ньому датою народження, яка, я певен, ще й неправильна. Ну що ж, дякую, друже. Спасибі, що кинув мене тут як нянька. Тому що я мав піти ще давно. Дівчина мені не дісталася, пам'ятаєш? Я просто застряг тут, лаючись зі своїм братом і придивляючись за дітьми. Ти мій боржник. — Я теж сумую за тобою, друже.

Моєму пронизаному серцю немає на світі ліків. Душа моя жалібно стогне, як сопілка в устах дервіша. І без обличчя твого милого я як Венера без сонця Або маленький соловушка без троянди нічний. Поки читала вашого листа, сльози текли від радості. Може, від болю розлуки, а може, від подяки. Адже ви наповнили чистий спогад коштовностями уваги, Скарбницю серця мого наповнили ароматами пристрасті.

Я вам все розповів у день відплиття. Звинувачуйте у вбивстві мене, у чаклунстві. У недоумстві, якщо хочете; Але в викрутках сумнівних і в шахрайстві Я ніяк не винен, вибачте. Я того дня по-турецьки вам все пояснив, Повторив на фарсі, латиною; Але сказати по-англійськи, як видно, забув . Це мучить мене й досі.

Іспит на сумісність було провалено.

Тривога! Червона тривога! Велика, величезна червона тривога! Клінгони атакували нижню палубу! А ще ковбої у чорних капелюхах та Дарт Вейдер. Не хвилюйтесь, я вже тут! Я вже тут! Ви на мене сумували? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною? Сумували за мною?

Людство сліпо і глухо до тих, на чию голову впала ганьба ; той, хто принижений і беззахисний, залишається самотнім і не може розраховувати на милосердя.

- Так, здравствуйте! Чи можу я поговорити з Павлом Вікторовичем? — Ну, ви знаєте, він зараз зайнятий, але ви можете залишити йому повідомлення. - Записуйте. Я вагітна від нього, мені сумно і хочу скинутися з вікна. - Не кидай трубку! Зараз його покличу!

- Чому я тут? — Твоє життя — це сума залишків неврівноваженого рівняння, властивого програмуванню Матриці. Ти – можливий результат аномалії, яку, незважаючи на мої щирі зусилля, мені не вдалося усунути з того, що інакше було б гармонією математичної точності.