Деймон Сальваторе

– Я хотіла попрощатися. – Вже їдеш? – Я знаю, що мені не раді. - Не дуйся. Жінці твоїх років це не личить. - Ауч.

— Це погана ідея... — Не буває«поганих» ідей, бувають лише погано реалізовані чудові ідеї!

— Тобі варто припинити це. - Робити що? — Вважати, що я буду добрим хлопцем, тільки тому, що про це мене просиш саме ти.

Адже ти не хочеш повертатися... Візьмемо тайм-аут. Повір мені, твої проблеми тебе дочекаються!

— Коли я розповів тобі свій план, то чому ти не попередила, що я помру, якщо зроблю це? — Стільки правил... Все не згадаєш...

Дорогий щоденник. Бурундук спитав моє ім'я сьогодні. Я представився як Джо. Ця брехня переслідуватиме мене вічно.

– Ми знову втрьох як у старі добрі часи. Брат, котрий надто любив мене, і брат, який недостатньо любив мене. – І егоїстична повія, яка любила лише себе.

— Ти мене не чув? – А? Що? У тебе немає почуття гумору, Стефане. — Я не розумію тільки гумору Деймона. — Гумор Деймона?

У нас проблема. І коли я говорю проблема, я маю на увазі глобальну кризу.

Не буває поганих ідей, бувають погано реалізовані.