Щоденники вампіра

— Скажи мені, навіщо ти її навернув? Ти зробив це тому, що вона тобі сподобалася? — Ні. Через те, що вона мені сподобалася, я з нею переспав, а звернув тому, що вона мене попросила!

— Гей, Джеремі! Ти в порядку? — А чому мені не бути гаразд? Я вбив гібрида, а потім відрубав йому голову ножем для м'яса... Звичайна неділя!

Дещо ніколи не змінюється, Кетріне.

У нас проблема. І коли я говорю проблема, я маю на увазі глобальну кризу.

— Чому ти не дозволяєш людям бачити добре в тобі? — Тому що, коли люди бачать хороше, вони очікують на краще. Я не хочу, щоб мені довелося жити, виправдовуючи чиїсь очікування.

— А думки він теж уміє читати? — Знаєш, якщо хочеш, щоб я роздягся, можна просто попросити. — Ні, на це він не здатний. Зате може бути першокласним засранцем.

Прошу, не треба кричати, я намагаюся влізти у твою голову.

— Тобі налити? — Ні. Дякую, я не голодний. Щойно поїв. — Тебе не турбує, що одного разу всі лісові звірі зберуться разом і тобі помстяться? Нууу... вони ж спілкуються.

— Ти мене не чув? – А? Що? У тебе немає почуття гумору, Стефане. — Я не розумію тільки гумору Деймона. — Гумор Деймона?

Ти перевертень. Зізнайся. [Керолайн стоїть із серйозним обличчям, а потім починає сміятися]