Фільм

Боже мій, моя геніальність стає важким тягарем. Допоможи мені.

— А як тебе звати? — Лікарю. — Ім'я, а не професія. — Лікарю. — А прізвище? — Лікарю. — Ти звеш себе Лікарем? — Так. — Це вже не ім'я, а психічний стан.

— Ти що, плачеш? — Ні, у мене просто алергія на гарні меблі.

— Чому ти не дозволяєш людям бачити добре в тобі? — Тому що, коли люди бачать хороше, вони очікують на краще. Я не хочу, щоб мені довелося жити, виправдовуючи чиїсь очікування.

— Як спалось? — Я ніколи до ладу не сплю, тільки напівочі. — Так? Ніколи не чула, щоб сплячий напівочі так хропів.

Кохання нагадує партію в покер — щоб перемогти, треба грати відкрито.

Один випадковий вчинок тягне за собою інший, інший наступний, а в кінці виникає закономірність! — Теорія хаосу.

Вони ламали речі і людей, а потім тікали і ховалися за свої гроші і свою безтурботність.

Та щоб я ще раз зв'язався із твіттером!

— Будеш сигарету? — Ні, тату, я знову покинула. — Шкода, дуже добрий винахід. Мене тішить те, що вони вб'ють мене раніше, ніж моє життя стане зовсім сумним.