Серіал

Давай не будемо нікого вбивати. Твої слова, просто нагадую...

— Не кожному дано так впоратися з мечем. — Зовсім ні. Моє вміння - не дар. Я добрий, тому що щодня тренуюся з того часу, як узяв у руки зброю.

— Тепер ми зможемо поховати його по-справжньому у викопаній нами могилі. - Так, на вершині пагорба. Там йому сподобається. За Денні Уізбенга! Щоб ми всі померли двічі.

Привіт, Джоне. Прощай, Джоне.

Крейгу, я ж казав тобі не чіпати це! Що це? Незнайома і, очевидно, отруйна речовина! "О-о, у мене є геніальна думка: я сунуся туди рукою!"

Ми вміємо знаходити способи завдавати один одному болю.

— Кохання болюче, безглузде і його значення переоцінюють. — Тільки якщо її немає. (Я був закоханий! Це боляче, безглуздо та перебільшено.)

— Люба, якщо мене звільнять, тобі доведеться скоротити витрати. — Я живу в крихітній квартирці з чоловіком, його другом і опудалом собаки, куди ще стискатися?

— Ще чарку. - Ні. — Та гаразд, тату, ти багато працюєш, ти це заслужив! — О, господи, у мене буде таке похмілля. — Ти хочеш сказати, що добре виспишся? [в бік] А Стайлз проведе час на нижньому колі пекла.

— Ти не справжній, не справжній... — А ти що? Вони справжні? Ти подивися на них, подивися, наш світ грунтується на фантазії, штучні емоції в таблетках, психологічна війна у вигляді реклами, хімікати в їжі, що змінюють свідомість, промивання мозку за допомогою ЗМІ, штучні теплиці в соціальних мережах. Ну! І що з цього справжнє? З початку століття ми не бачили нічого справжнього, ми відключили все. Витягли батарейки, закусили пачкою ГМО, а потім викинули залишки в смітник людської жадібності, що постійно зростає. Наші будинки належать корпораціям, заснованим на стрибках по дисплеях у двійкових числах, що вганяють людствоще небачену досі сплячку. Прийде копатися дуже довго перш ніж ти доберешся до чогось справжнього. Ми живемо в царстві нісенітниці, і ти прожив у ньому занадто довго, тож вистачить говорити, що я не справжній. Котлета в твоїй дупі нереальніший за мене. Для тебе, Елліот, я цілком справжній.