Серіал

Я довів людину вдвічі більше за мене до сліз, зі мною такого не було з чотирирічного віку, коли я вимив татовий Порш металевою щіткою...

Ми всі приймаємо якісь рішення, головне при цьому залишатися щасливим.

— Брате, хіба можна відмовитись від характеру? — Ні, звичайно, ні.

- По-твоєму, на ді Калабрія нападуть знову? — Що не закінчено за вечерею, можуть завершити за сніданком.

Знаєш, слова ранять!

Давай не будемо нікого вбивати. Твої слова, просто нагадую...

— Не кожному дано так впоратися з мечем. — Зовсім ні. Моє вміння - не дар. Я добрий, тому що щодня тренуюся з того часу, як узяв у руки зброю.

— Тепер ми зможемо поховати його по-справжньому у викопаній нами могилі. - Так, на вершині пагорба. Там йому сподобається. За Денні Уізбенга! Щоб ми всі померли двічі.

Привіт, Джоне. Прощай, Джоне.

Крейгу, я ж казав тобі не чіпати це! Що це? Незнайома і, очевидно, отруйна речовина! "О-о, у мене є геніальна думка: я сунуся туди рукою!"