час

…А взагалі біографію та характер актора можна простежити за його ролями. Як би тонко він не перевтілювався і не ховався за текст. Всюди, у всіх ролях, є частка мене.

Як дивно: у цих сліпих, які втратили зір на війні, рухи інші, ніж у сліпонароджених, — стрімкіші і водночас обережніші, ці люди ще не набули впевненості довгих темних років. У них ще живе спогад про фарби неба, землю та сутінки. Вони тримають себе ще як зрячі і, коли хтось звертається до них, мимоволі повертають голову, наче хочуть подивитись на того, хто говорить. У деяких на очах чорні пов'язки, але більшість пов'язок не носить, ніби без них очі ближче до світла та фарб. За опущеними головами сліпих горить блідий захід сонця. У вітринах магазинів спалахують перші вогні. А ці людиледве відчувають у себе на лобі м'яке та ніжне вечірнє повітря. У важких чоботях повільно бредуть вони крізь вічну темряву, яка хмарою обтягла їх, і думки їх завзято й сумно вязнуть у убогих цифрах, які для них повинні, але не можуть бути хлібом, дахом і життям. Повільно встають у потьмянілих клітинах мозку привиди голоду та потреби. Безпорадні, сповнені глухого страху, відчувають сліпі їхнє наближення, але не бачать їх і не можуть зробити нічого іншого, як тільки, згуртувавшись, повільно крокувати вулицями, піднімаючи з темряви до світла мертвенно-бліді обличчя, з німою благанням спрямовані до тих, хто ще може бачити: коли ж ви побачите?

– Ми знову втрьох як у старі добрі часи. Брат, котрий надто любив мене, і брат, який недостатньо любив мене. – І егоїстична повія, яка любила лише себе.

Ми часто вважаємо "досвідом" ні що інше, як суму наших поразок.

Розумних жінок чоловіки відзначають, гарних – очима«вихоплюють із натовпу» і лише привабливих не забувають.

У 1864 році в Сент-Крік, штат Колорадо, американці дочекалися, коли воїни з племені шайенів вирушать на полювання, напали і вирізали їх беззахисні сім'ї та привласнили собі їхні землі. 39 годин тому була атакована база ВПС Алі Аль Салем у Кувейті. Я це зробив. Саме в цей час там, у церкві, зібралися дружини та діти, а солдати були на навчаннях. Воїни на якийсь час пішли. Президенте Елліс, ви чините опір моїм спробам вас просвітити.

Допиває каву. Замислюється. Звертає погляд на настінний годинник.«Принеси скотч. Я хочу заклеїти стрілки, щоб вони не рухалися. Або вийми з годинника батарейки. Зроби що завгодно, зупини час…»

Ми всі ніколи не бачили одне одного. Ми питаємо один одного і відповідаємо, ми живемо разом, завжди разом проводимо час, але не знаємо, хто ми!

2016 року вийшла наша книга«Звичайний фашизм: злочини українських силовиків (2014–2016 рр.)». На жаль, за минулі чотири роки злочини та порушення прав людини з боку українського режиму не просто набули масового характеру, але стали невід'ємною частиною системи влади в Україні. Ідеологія сучасної української влади будується на химерному поєднанні русофобії, включаючи боротьбу з російською мовою та створення атмосфери ненависті стосовно російської культури та російської, героїзацію посібників нацизму (у тому числі визнаних такими на Нюрнберзькому процесі), які стали офіційними героями сучасної України (з державними святами у їхні дні народження, перейменуванням вулиць та створенням державних музеїв та пам'яток на їх честь) та чиї біографії вивчають у школах та університетах, а також на проголошенні європейського та євроатлантичного курсу України (останнє закріплено у преамбулі до Конституції країни) ). Ця ідеологія реалізується найжорстокішим чином — за допомогою численних українських«ескадронів смерті», що вбивають, б'ють і катують мешканців Донбасу, опозиційних політиків та журналістів, запровадженої в країні цензури та масових порушень свободи слова, заборон опозиційних ЗМІ та арештів журналістів, гонінь на Українську православну . церква і т.д.

Дивно, наскільки пихатий людина, який хоче навіяти собі та іншим, що він прагне до істини, тим часом як він прагне любові.