час

Такі нині часи: безумство – норма життя.

Зла воля в політиці завжди повинна походити від злої волі божественного провидіння, яке споконвіку славиться мінливістю своїх настроїв та капризами.

Насправді — ось гасло і останнє слово сучасного світу! Дійсність у фактах, у знанні, переконаннях почуття, у висновках розуму, - у всьому і скрізь дійсність є перше і останнє слово нашого століття. Він знає, що краще на карті Африки залишити порожнє місце, ніж змусити витікати Нігер з хмар або з веселки. І скільки відважних мандрівників жертвує життям із географічного факту, аби довести його дійсність! Для нашого століття відкрити піщану пустелю, що дійсно існує, важливіше придбання, ніж вірити існуванню Ельдорадо, якого не бачили нічиї смертні очі.

Я просто хочу бути комусь потрібним. Потрібним та необхідним. Мені потрібен хтось, кому я міг би віддати себе — весь свій вільний час, всю свою увагу і турботу. Хтось, залежний від мене. Взаємна залежність.

Ви начитаєтеся своїх любовних книжок і вважаєте, що живете у рожевому світі. Казковий принц не для вас. Ви давно перестали вірити в казки, вам потрібен грубий жорсткий мужик, особливо з якоюсь таємницею та таємним комплексом неповноцінності. Ще краще, якби він був таємним садистом та власником до мозку кісток. І кожен роман твердить вам тільки про те, як цей чоловік змінюється заради коханої, а дівчина залишається така ж чиста і незмінна. Це секта.

Велике мистецтво — запізнитися якраз вчасно.

Так, грубуватість викликає в наш час куди більшу довіру, ніж ввічливість і ввічливість - за ними завжди бачиться слабкість, а то й прихована підловатість.

Занадто часто шовкові панчохи, які ми даруємо жінкам, пов'язують нас по руках та ногах.

Я знаю, дівчинко моя, від деяких спогадів хочеться якнайшвидше звільнитися. Забути, як страшний сон. Але кожна з нас має такі рани, які довго можуть кровоточити, будити ночами. І тут не варто панікувати, шукати знеболювальні. Варто лише набратися терпіння та чекати, коли час підбере тобі ліки. Для кожного вона різна. Для когось – нове кохання, для когось – дитина, а для когось… хоча б море. Якось ти опинишся біля моря, і воно занесе на своїх хвилях біль спогадів. У кожного з нас своє море.

Одного разу хтось із подруг їй сказав: ніхто тебе не зупиняє, тому що в тебе хода жінки, за якою женеться час.