філософія

Якщо ні в що не віриш, якщо ні в чому не бачиш сенсу і не можеш стверджувати жодну цінність, все можна і ніщо не має значення. Немає аргументів«за», немає аргументів«проти», вбивцю неможливо ні засудити, ні виправдати. Що спалювати людей у ​​газових печах, що присвячувати своє життя догляду за прокаженими — різниці жодної. Доброчесність і злий намір стають справою випадку або примхи. І ось приходиш до рішення взагалі не діяти, а це означає, що ти принаймні миришся з убивством, яке скоєно іншим. Тобі ж залишається хіба що журитися про недосконалість людської природи. А чому б ще не підмінити діютрагічним дилетантизмом? У такому разі людське життя виявляється ставкою у грі. Можна задумати дію не зовсім безцільне. І тоді, через відсутність вищої цінності, що спрямовує дію, воно буде спрямоване на безпосередній результат. Якщо немає істинного, ні помилкового, ні хорошого, ні поганого, правилом стає максимальна ефективність самої дії, тобто сила. І тоді треба розділяти людей не на праведників та грішників, а на панів та рабів. Так що, з якого боку не дивитись, дух заперечення та нігілізму відводить вбивству почесне місце.

Кінець ХХ століття до повного зносу зачепив банальну істину, суть якої найкраще сформулював Ніцше в«Сутінках ідолів»:«Що не вбиває мене, то робить мене сильнішим». Але це повна нісенітниця. У всякому разі, у примітивному сучасному тлумаченні. Щоденне страждання нікого не загартовує. Воно виснажує, людину. Робить його слабким. Уразливим.

Лицемірні ми настільки, наскільки це викликано необхідністю виживання в суспільстві. Ми приречені на існування серед людей, вкрай зацікавлених у приховуванні істинного свого обличчя і що ганьблять свої пороки в одяг ніколи не дотримуються ними чеснот, і в таких умовах будь-який прояв щирості вкрай небезпечний; чи варто нарікати на обман, раз сам віддаєш усіх козирів у чужі руки. Суспільство потребує лицемірства та скритності — не станемо ж опиратися.

Істину збирають по крихтах, і лише брехня ллється потоком.

Все скінчено... В. С. Е К. О. Н. Ч. Е. Н. О... збожеволіти: я так легко написав ці десять літер, а прийняти їх сенс не в змозі.

Діти змушують по-іншому життя дивитися. Ти починаєш не для себе жити, а для них. Сенс у житті з'являється.

Ми повинні бути достатньо сильними, щоб виграти війну, і досить мудрі, щоб її уникнути.

У філософії не може бути государя, крім істини… Ми повинні поставити пам'ятники із золота Кеплеру, Галілею, Декарту і на кожному написати:«Платон – друг, Арістотель – друг, але головний друг – істина».

Без кохання жити легше. Але без неї немає сенсу.

Май сміливість мати свою думку. Май мудрість приховувати його.