гнів

Чужим життям жити неможливо, можна жити лише своїм. І пам'ятайте: жодної відплати не існує. Все, що вам говорили про добро безкорисливості і зло себелюбства, абсолютно неправильне. Це заповідь для рабів, вона веде до смирення.

Злість на самого себе завжди найсильніша, тому людина і прагне якнайшвидше спрямувати її на когось іншого.

Так чи інакше, але основні постулати стабільності, твори-упорядкування в дусі платонівського деміурга мають силу і для історичного дослідження, цього антипода наукового дослідження, оскільки в історії починати доводиться не з хаосу і виявлення способів його переходу в порядок, а, наприклад, з порядку і підшукання йому відповідного хаосу, з якого цей порядок міг би з необхідністю виникнути. Звідси з цієї протилежної орієнтації дій за канонами досвідченої та історичної науки виникають і протилежні небезпеки спроб абсолютизувати наукову чи історичну картину світу.

І в ночі січневій, беззоряній, Сам дивуючись небувалій долі, Повернений зі смертної безодні, Ленінград салютує собі.

— У деяких випадках матері ненавидять своїх дітей, і ми, лікарі, вважаємо це цілком природним. Ми маємо навіть спеціальний термін для цього явища — амбівалентність. Здатність ненавидіти, люблячи. Коханці, наприклад, дуже часто ненавидять один одного. Діти ненавидять матерів... — Я ніколи не відчував ненависті до своєї матері. — Звичайно, ти цього не визнаєш. Люди не люблять зізнаватись у таких речах. Найчастіше ця ненависть буває абсолютно несвідома.

Побачив клопа і так розлютився на нещасну комаху, що навіть давити не став. Навіщо дарувати кровососу мученицьку смерть? Поліпшити клопу карму, щоб у наступному житті він відродився на вищому ступені сансари? Шиш йому, а не сансара.

Я не вірю в бога, і я не свиня, запевняю вас. І мій батько не вірив, і він не був свинею. І мільйони людей не вірять, і вони абсолютно порядні чесні люди.

Бережіться люті, початок якої безумство, а кінець - жаль і каяття.

У той час я і так платив шерифу по 5 $ на день, щоб він не виконував рішення про закриття моєї майстерні за борги. А тут ще мені вимкнули газ за несплату. Я так розлютився, що почав читати літературу з газу і вирішив зробити все можливе, щоб замінити його електрикою.

Ми страждаємо, ми мріємо про щось, а потім це виявляється фальшю, дурницею. І стає зрозумілим, що зусилля абсолютно не коштували жертв. І тоді у фінальний момент ми буваємо розчаровані. Так що, можливо, варто, прибігши першим, зупинитися біля стрічки, не обірвавши її.