людина

Ми тут для того, щоби стати спогадами наших дітей.

Люди пересічного розуму не можуть уявити собі, як страждає обдарована істота, коли, пов'язана з іншою істотою інтимним почуттям, вона змушена придушувати у собі дорогі прояви думки, коли образи, породжені чарівною силою творчості, на мить з'явившись з небуття, туди ж і повертаються.

- Коли ти востаннє висипався? - Не пам'ятаю. Давно. Це не важливо. - Важливо. - Я ціную твою турботу. — До біса турботу, від тебе залежить моє життя.

У будь-якого« ні» завжди є шанс стати«може бути».

Життя – все-таки чудова штука. Найпрекрасніше в ній - ті приємні несподіванки, які іноді трапляються.

Ні regrettez pas Ce que vous quittez. Regardez, La-bas, L'horizon briller.

—...але мій внутрішній голос мені підказує... — Як! У Вас ще й внутрішній голос?

Ворогів я закидаю квітами — у труні.

Майже будь-які стосунки з часом себе зживають. Люди змінюються, і далеко не завжди на краще.

Підлітки ще більш жорстокі, ніж діти. Ще не позбулися дитячої жорстокості, але вже обзавелися дорослою. І ще не навчилися цю дорослу жорстокість приховувати. Стережіться підлітків. Вони як та японська риба, якщо не вміти її готувати.