людина

— Ви ще дуже молоді, щоби так розмовляти. — Оце мило! "Ви ще молоді"! Отже, молодих можна ображати скільки завгодно, і вони мають мовчати.

Людський прогрес - це зростаючий інстинкт самовинищення та знищення всієї планети.

... всякого роду милостині мають неминучу тенденцію доводити того, хто приймає їх до жебрацтва.

Одного разу... я набрався духу і поставив Афіні запитання: чому вона так спокійно сприйняла моє рішення піти від неї? — Бо звикла все життя терпіти мовчки, — сказала вона.

Я рідко дивлюся телевізійні передачі, і не буваю на автомобільних перегонах, і не ходжу до парків розваг. Ось у мене і залишається час для всяких навіжених думок.

Гарна жінка,— сказав Остап,— мрія поета. Провінційна безпосередність. У центрі таких субтропіків давно вже немає, але на периферії, на місцях ще зустрічаються.

Приходь на мене подивитися. Приходь. Я жива. Мені боляче.

Не можна сказати, що мене це так сильно засмучує — швидше, протверезить.

- Я заплутався, Вероніка. - Як і всі ми, Арчі. І, якщо чесно, ти менший за інших.

Підсвідомість таїть дивні речі. Жага влади, жорстокість, нестримне бажання рвати і метати – вся спадщина минулого людської раси. Ми закриваємо перед ним двері і не пускаємо його у свідоме життя, але іноді... воно виявляється сильнішим.