людина

Схвалення було цілком заслужене: коли ми виявляємо великодушність і щедрість, нам завжди хочеться, щоб наш вчинок був помічений.

Зосередься на тому, що ти можеш змінити. Решта стане на свої місця.

Дозволю собі помітити, що мати важку вдачу і погану репутацію надзвичайно зручно. Люди щиро вдячні тобі вже за те, що ти не витираєш про них ноги. Ну а будь-який стриманий прояв дружелюбності і зовсім творить чудеса.

Час настав - мені здавалося, я чекав його вічно. Година минула – згадувати я можу нескінченно.

У всіх країнах бувають важкі часи, запевняли його газети, це закон природи, і від цього немає порятунку.

Я зганьблена, а він — ні. От і все. Звичайна історія чоловіка та жінки, так було і так завжди буде. І кінець її — звичайний кінець. Жінка страждає. А чоловік іде вільним.

Старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго.

Художник прочитує п'єсу, не зважаючи на принади складу та композиції. Його цікавить, де і які мають бути двері і які меблі хоче розставити на сцені автор, щоб, порадившись із режисером, все зробити навпаки. Тоді уражений автор заявляє, що він саме так усе собі уявляв. Театр взагалі своєрідний тим, що там усі речі виглядають інакше, ніж спочатку передбачалося.

Читач мешкає тисячу життів до того, як помре. Той, хто ніколи не читає, лише одну.

Народитись дурним не соромно; соромно лише вмирати дурнем. (Народитися дурнем не ганьба, ганьба - дурнем померти.)