людина

Світ був ще таким новим, що багато речей не мали назви, і на них доводилося показувати пальцем.

Нас усіх переслідують привиди минулого, Ватсон, що затьмарюють нам сонячні дні.

— Іноді краще відповісти на несправедливість милосердям. - Я відповім на несправедливість справедливістю.

- Як ваша яхта? — Вона вкрилася іржею, Росс. А знаєш, що іржа робить із яхтою? — Надає їй вигляду антикваріату? — Іржава для яхти — рак. - Ах так, від цієї хвороби загинув мій велосипед.

Знання, думка, уява - три ключі розуму.

У середині вісімнадцятого століття фокусники використовували великі столи з драпіруванням до самої статі; під пологом сидів помічник і через дірку в стільниці переміщував предмети, поки фокусник накривав їх великим ковпаком.

— Знаєте, сер, доктор Тауншенд казав, що у вас є чудові старі історії про минуле клініки. Я б хотів почути одну якось. — Так, чому б не розповісти. Якось 1968 року... Я тебе ненавиджу. Кінець. - Він часто цю розповідає. - Я знаю.

Війна — найдурніша з людських вигадок.

Красу можна любити і просто так, як тільки красу.

– Знаєте, як у собачників? – заговорив Соломон. - "Що ви, мій песик зовсім не кусається", - вічно твердять вони. Доки раптом не доводиться визнати:«Сам не зрозумію, ніколи з ним раніше такого не було». Я просто хочу сказати, командире, що по-справжньому ніхто ні про кого нічого не знає. Ні про людину, ні про собаку. По-справжньому – ніхто.