правда

— Нагадай, чому ми розлучилися? — Ти вирішила, що в іншого трава зеленіша чи я був надто Чоловіком, ні, ти, ти була надто чоловіком.

Він не виносив дурнів, і найбільше тих з них, чия дурість посилила освіту, — людей, напханих упередженими думками, жодного з яких вони самі до ладу не розуміють.

Шикарні у вас штиблети, громадянине начальнику...

Ах, цей бридкий білий — коли він уже згине! — зі своєю пляшкою спирту, гаманцем і сифілісом, цей мерзенний білий зі своїм лицемірством, жадібністю та безплідністю!

Так, писати я вірші не вмію, А пишу от... Собі всупереч!

Грим на її витончений фарфоровий личко наносив клоун. Причому сліпий. І у боксерських рукавичках. Повний туман.

— Хто це чудова істота? - Я ваш продюсер. — Люблю, коли леді згори...

Немає того виродку, який не знайшов би собі пари, і немає тієї нісенітниці, яка не знайшла б собі відповідного читача.

Ненависті до нього вона не відчувала, ну як можна ненавидіти таку мерзотність? Він просто був їй гидкий, як бувають гидкі павуки і гади.

Я програв, але хіба я схожий на переможеного?