правда

Так, писати я вірші не вмію, А пишу от... Собі всупереч!

Грим на її витончений фарфоровий личко наносив клоун. Причому сліпий. І у боксерських рукавичках. Повний туман.

— Хто це чудова істота? - Я ваш продюсер. — Люблю, коли леді згори...

Немає того виродку, який не знайшов би собі пари, і немає тієї нісенітниці, яка не знайшла б собі відповідного читача.

Ненависті до нього вона не відчувала, ну як можна ненавидіти таку мерзотність? Він просто був їй гидкий, як бувають гидкі павуки і гади.

Я програв, але хіба я схожий на переможеного?

— Я шукаю отця Френка, а ти ні в що не лізь. - Це ж церква! Що я, перемолюся, чи що?

Справжня розкіш полягає у самостійному опорі споживчому тиску.

Я даю вам гіркі пігулки у солодкій оболонці. Самі пігулки нешкідливі, вся отрута – у їх солодощі.

Нічого не робити – складна штука. Ти ніколи не знаєш, коли це скінчиться.