правда

Мені цікаво розглядати чужі квартири — речі багато мені говорять про їхніх господарів.

- Ти чому сидиш удома в капелюсі? Божевільний старий, дома в капелюсі сидить! — Важливий не капелюх. Хвилюватися треба за те, що перебуває під нею.

Ти живий по-справжньому доти, доки маєш у запасі хорошу історію і хтось, кому можна її розповісти.

Якщо жінка жодного разу не була дикою, вона не може бути і красивою, тому що чим більше вона неприборкана, тим більше вона жива.

Життя бачиш найкраще, коли спостерігаєш його з єдиного вікна.

Якби не було в людини такого терпіння і витривалості, всі добрі люди вже давно загинули б і на світі залишилися б злі й бездушні.

— Якщо ваші боги справжні та справедливі, чому тоді світ сповнений несправедливості? — Через таких людей, як ви. — Таких, як я, ні, я один такий.

Вчинки визначаються минулим досвідом.

... але, по суті, їхні очі дивилися один на одного під шумок розмови, не перестаючи питали:«Можеш любити мене?» і відповідали:«Можу», - і статеве почуття, набуваючи найнесподіваніших і райдужніших форм, тягло їх одне до одного.

- Я помру скоро. — Годі, що ти! - Ні, я знаю, що помру. Ох, дівчино, щось зі мною недобре робиться, диво якесь. Ніколи цього не було зі мною. Щось у мені таке незвичайне. Точно я знову жити починаю, або вже й не знаю.