страх

Так от чого хочуть у глибині душі всі люди? Ось воно, таємне бажання, приховане так глибоко, що ми й не здогадуємось про нього? Підсвідоме спонукання? Так ось спокута, про яку здогадується і якого прагне кожен грішник? Смерть. Кінець сумнівам, тортурам, монотонності життя, прагненням, самотності, страхам — кінець усьому.

Ви солдат, я солдат. У нашій країні є особи, які готові вбивати — треба зустріти їх без страху.

На щастя, вільна від ігор справжня людська близькість, яка є або принаймні повинна бути найвищою формою людського буття, приносить таку величезну винагороду, що навіть особи з нестійкою рівновагою можуть без страху та жалю відмовитися від ігор, якщо їм пощастить зустріти таку близьку людину..

Ніколи не роби боргів; краще терпи потребу; повір, вона не така жахлива, як здається, і, принаймні, вона краще неминучості раптом виявитися безчесним або уславитися таким.

Ще одна особливість страху. Іноді він росте разом із тобою. Або скручується пружиною, стискаючи все всередині.

Людині потрібне горе, гнів, страх, розпач, біль, голод. Негативні емоції вдосконалюють рід людський, адаптують, загартовують.

Найдурніша відповідь:«Я знаю». Звучить жахливо. Мовляв, розумію, ти в цьому не винен, проте не надумай чогось чекати від мене.

- Інакше кажучи, він хоче мене вбити. - Так. Він присягнув честю. - Своєю честю? Ну, тоді мені нічого боятися.

Мені здається, люди не повинні залишатися одні, бо якщо ви знаходите когось, хто для вас справді дорогий, важливо вміти прощати дрібні образи, навіть якщо ти не готовий іти до кінця. Тому що найжахливіше це бути самотнім, коли навколо так багато людей.

Краще жахливий кінець, ніж жах без кінця.