життя

Біль, втрати - формують нас так само, як щастя та любов. Чи це мир чи стосунки, всьому відміряний термін. Все кінчається.

Чому кожна жінка вважає, що мета її життя – знайти чоловіка та знайти маленький сірий будиночок на заході? Чому це мета її життя? Хіба має бути так?

- Ну, за що? [Хором] - Давайте - за дідуся Шекспіра... - В сенсі? - Він писав: "Все добре, що добре закінчується". — Тоді за мою бабусю Євдокію. - В сенсі? — Вона казала:«Нічого, що будинок згорів, головне, що клопи перепочили».

Пристойність пристойністю, але ще існує жіночий морг!

Люди кажуть:«Що робиться — все на краще» переважно ці люди — жінки, переважно ці жінки — ті, кого покинули чоловіки. Чоловіки часто кидають жінок, по-англійському, не попрощавшись, а жінки прагнуть або вискочити заміж, або винести урок. Чому ми так поспішаємо перетворити конфуз на конфуціанство? Чи прагнемо ми винести урок, щоб вилікувати біль?

... У роки вашого життя – живіть. Не ставте на собі хрест. Не ходіть з кислою фізіономією.

Що треба нам - того не знаємо ми, Що ж знаємо ми - того нам не треба.

Не додому, не на суп, а до коханої в гості дві морковинки несу за зелений хвостик.

... І дружину свою до того поважав і до того іноді боявся її, що любив.

Заморожуються у якомусь образі всі. Він може вам не подобається. Ваш образ може вас навіть засмучувати, але він вам знайомий, і тому ви в ньому заморозилися. Саме з цього і починається старість. Коли ти взяв — заморозився, і ти не готовий міняти себе день у день.