життя

Якби я міг перестати думати, мені стало б легше. Думки — ось від чого особливо нудно... Вони ще гірші, ніж тіло. Тягнуться, тягнеться без кінця, залишаючи якийсь дивний присмак.

Я швидко зрозумів: перш ніж ділити пиріг, його потрібно спекти.

Комусь знесуть півбашки з вінчестера — і мене це ні краплі не чіпатиме. Я сприймаю це як кльовий спецефект. Мене по-справжньому чіпають звичайні людські історії. Хтось поріжеться аркушем паперу, і мене пробирає, бо я можу це на себе приміряти.

... працюємо - ніхто не бачить, а вип'ємо - кожному видно.

У хвилини від'їзду та зміни життя на людей, здатних обмірковувати свої вчинки, зазвичай знаходить серйозний настрій думок.

Багато хто стверджує, що найважливіше у перемозі — це перемога. Нісенітниця. Найважливіше у перемозі це те, над ким вона здобута.

Якби не я, ти вже став би димом над моргом.

Той, хто побажав правди, вже страшенно сильний.

Плавання під вітрилом - це велике мистецтво промокнути наскрізь і підхопити застуду, добираючись у потрібне місце повільніше за всіх і за найбільші гроші. І все ж, якщо океан у тебе в крові — а морська вода і сіль майже ідентичні за хімічним складом, ти нічого не зможеш вдіяти: виходитимеш у море незалежно від того, скільки це тобі обійдеться і яка погода і сила вітру.

Спогади, спогади... Усього два дні, а здається — пройшов крізь лихі роки, коли перебудова накрила Хойники своєю плутаниною, потім ухнув чорнобильський реактор і щедро сипнув отрути на колгоспні поля, потім прийшли п'яні вщент солдати і міліція, виганяючи обізву. горячи народ зі своїх хат, а вже далі і розвал держави, і розвал всього і вся, і похмурі мужики зі своїми«а пішло все на...»