життя

... У світі існує рівновага, і іноді в наше життя втручаються сили, яких нам не зрозуміти, і щось кидають на чашу терезів, щоб хитнути їх у потрібний бік.

Ми себе у рефлексії не оцінюємо, а збираємо.

- Іноді я підслуховую розмови... І знаєте що? - Що? — Люди ні про що не кажуть.

У тебе все за правилами, а в житті ще є лотерея.

Людина не завжди повинна чогось прагнути. Трапляються дні, місяці, роки, коли просто живеш: виконуєш роботу, гуляєш вулицями, готуєш їжу, зустрічаєшся з друзями. І добре б у цьому повсякденності знайти баланс – чути у собі життя та відкривати нові світи, не схожі на твої минулі.

Світ, в якому ми живемо, - місце для випробування і тимчасова обитель, і він наповнений стражданнями та бідами, горем та болем. Однак це не означає, що ми повинні ходити з виглядом страждальців та мучеників, лити сльози та ніколи не посміхатися. Похмурість і непривітність - не гідність.

Найбільший гріх стосовно ближнього – не ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдяності.

Легко любити когось, до кого не дотягнутися, адже нічим не ризикуєш.

У тому, хто скаржиться, навіть маючи нагоду, спочатку є щось жалюгідне.

— Будь ласка, сідайте, зараз Родіон приготує чай, а я поки що знайду що-небудь до чаю. Родіоне, що є до чаю? - Склянка.