Джон Рональд Руел Толкін

Правильно підібране ім'я приносить мені велике задоволення. Коли я пишу, я завжди починаю з імені. Спочатку ім'я – потім історія, а не навпаки.

— Ти питаєш, як я почуваюся?! — Закричав він. – Та цього жодними словами не висловиш! Все одно що... — він змахнув руками, — все одно, що весна після зими, все одно, що промінь у листі! У душі у мене зараз все відразу – труби, і лютні, і всі пісні, які я чув!

— Адже це шлях у безнадійність. Я сказав би, що це безумство, не шануй я вікову мудрість Елронда. – То безнадійність чи божевілля?

Той, хто дивиться вперед, у майбутнє, не може не розуміти: світ не залишиться тим самим.

Знаєте, яке в мене почуття? Наче я всередині пісні – розумієте?

Ми хочемо тільки одного — свободи. Ми бажаємо жити, як жили завжди, володіти, чим володіли, і не хочемо гнути спини перед чужоземним володарем, неважливо, добрим чи злим.