Джон Рональд Руел Толкін

Але ж говорити і слухати легше, ніж думати. Думати ж стомлюючі.

...якщо гинуть великі, то з малих великий попит.

Про тих, хто повернувся, казок не складають та пісень не співають. Які до кінця йшли, ті – інша справа. А кінець, знаєте, не завжди буває хорошим, для героїв...

Той, хто дивиться вперед, у майбутнє, не може не розуміти: світ не залишиться тим самим.

Знаєте, яке в мене почуття? Наче я всередині пісні – розумієте?

Будь—яка розгадана загадка здається потім напрочуд легкою.

— Значить, пророцтва стародавніх пісень по—своєму справдилися! – сказав Більбо. — Звичайно! – відповів Гендальф. — А чому вони не повинні здійснитися? Ти ж не перестав вірити у пророцтва лише тому, що сам допомагав їх здійснити?

Ельф тямущий дасть пораду, скаже«так» і тут же« ні». (У ельфа та вітру не питай поради: обидва скажуть у відповідь — що так, те й ні.)

Закінчуються не казки, це герої з'являються і йдуть, коли їхня справа зроблена.

Правильно підібране ім'я приносить мені велике задоволення. Коли я пишу, я завжди починаю з імені. Спочатку ім'я – потім історія, а не навпаки.