Герман Гессе

... Я тому тобі подобаюся, і важлива для тебе, що я для тебе ніби дзеркало, що в мені є щось таке, що відповідає тобі і розуміє тебе? Взагалі-то всім людям треба б бути один для одного такими дзеркалами, треба б так відповідати, так відповідати один одному, але такі диваки, як ти, – рідкість і легко збиваються на інше: вони, як зачаровані, нічого не можуть побачити та прочитати у чужих очах, їм ні до чого немає діла. І коли такий дивак раптом таки знаходить обличчя, яке на нього дійсно дивиться і в якому він чує щось схоже на відповідь і спорідненість, ну, тоді він, звичайно, радіє.

Вперше я скуштував смерті, а в смерті смак гіркий, бо вона – це народження, це трепет і страх перед жахливою новизною.

Варто мені трохи пожити без радості і без болю, подихати млявою і прісною зносинами так званих добрих днів, як дитяча душа моя наповнюється безнадійною тугою, і я жбурляю заржавлену ліру подяки в задоволене обличчя сонного бога задоволеності, і жар найлютішого болю миліший. це здорова кімнатна температура.

Самотність - це незалежність, його я хотів і його досяг за довгі роки. Воно було холодним, як холодний тихий простір, де обертаються зірки.

...Ця річка бігла і бігла, бігла, не зупиняючись, і все-таки залишалася тут, на місці, завжди і в усі часи була та сама й кожну секунду інша, нова!

Кожна людина вважає страждання, що випали на її частку, найбільшими.

Якщо тобі неодмінно потрібен чийсь дозвіл на твоє задоволення, то ти справді бідолаха.

Жити повним життям можна лише ціною власного "я".

Я любив у житті двічі - я маю на увазі, по-справжньому, - і обидва рази був переконаний, що все це навіки і скінчиться тільки з моєю смертю; і обидва рази це скінчилося, а я, як бачиш, не помер.

Кожен високий гумор починається з того, що перестаєш сприймати всерйоз власну персону.