Януш Леон Вишневський

Дорогий швейцарський годинник — подарунок того, який завжди змушував себе чекати.

Душу можна ґвалтувати лише до певного моменту. Потім вона просто ламається, як кістка ноги.

Якби вибори могли хоч щось змінити, політики вже давно оголосили б їх поза законом.

Людям хочеться іноді розлучитися, щоб мати можливість тужити, чекати та радіти поверненню.

Там, у Люксембурзі, я вперше зрозумів, як важливо, щоб у тебе був хтось, за ким ти сумуєш...

Адреналін захльостував мене, і я не відчувала болю від ампутації душі.

У хвилини всепоглинаючого страху людина здатна полюбити кожного, хто розділить з ним цей страх. Достатньо бути поряд. Хто б це не був.

Можливо, я не так хочу, щоб ти це знав, скільки хочу сказати це тобі.

Він навчив мене, що слід підкорятися своїм бажанням, як вони приходять, і нічого не відкладати на потім.

Мені здавалося, що навіть небо плаче, заглядаючи у вікно моєї кімнати.