Доктор Хто (Doctor Who)

- Вітаю! — Тобі не здається, ніби ти забув щось дуже важливе? Немов у тебе в голові щось таке, що ти мусиш знати, але згадати не можеш? - Ага. — Це твоє«ага» лише тому, що ти боїшся мені суперечити? - Ага. - Я люблю тебе! — Ага... Е-е, я теж тебе люблю, так.

Я буквально не знаю, хто такий. Це не перевірено. Я смішний? Я саркастичний? Сексуальний? Живий та душевний? Правша? Шульга? Азартний гравець? Борець? Боягуз? Зрадник? Брехень? Невростеник? Я думаю, зважаючи на все, рот у мене точно є.

— Мені просто потрібна пара. — Тобі просто треба спарюватись?! — Мені просто потрібний напарник, друже... — Ніякого спарювання зі мною, любий! — Друг, мені потрібний друг! — Мені теж, бо решта нісенітниці мене не хвилює. Ти ж худе, довге порожнє місце. Інопланетне порожнє місце.

Отже, клас... Фізика! Фізика, га? Фі-і-і-і-і-і-ізика! Фізика, фізика, фізика, фізика, фізика, фізика, фізика, фізика... Я сподіваюся, ви записуєте все це?!

— І що нам тепер робити? - Як що? ПШЗ! - Що? — Продовжувати ворушити дупою.

— Емі Понде, через мене плачеш чи що? Знаєш що... - Що? - Попалася!

Тільки нехай це буде гарна історія. Тому що це була хороша історія. Найкраща. Божевільний старий, який стяг чарівну будку і полетів. Я сказав, що викрав її? Ні, я її позичив. Мав намір повернути назад. О, ця будка, Емі. Вона тобі сниться. Ніколи тебе не лишить. Велика, і водночас маленька. Нова і старовинна. І сама, найсиніша. Найсиніша.

Я стільки часу витратила на пошуки тебе, Лікарю, і думала, що з тобою буде чудово... Я хочу додому.

— Доведи, Лікарю, хто ти — боягуз чи вбивця? - Боягуз. Так краще.

Можна терпіти світ демонів заради ангела.