Клініка (Scrubs)

Не сподівайтеся, що я відчую себе винним за те, що попросив допомоги — так усі живуть, і знаєте ще, що багатьом подобається допомагати іншим людям.

- Ні, докторе Кокс, ви самі зробите всю свою роботу! А коли зробите, я подумаю — назвати вам пів дитини чи ні. - Барбі, таке відчуття, що ти нарешті зробила операцію і вставила собі хребет.

Зрештою, саме така людина і потрібна... Яка сама приходить, коли потрібна... Якого ніколи не треба просити...

Насолоджуйся, поки можеш, Боббі, бо якщо твій злий чарівник виконає твоє заповітне бажання і я зникну, ти будеш змушений залишитися тут віч-на-віч із самим собою, а коли ти впізнаєш себе ближче, повір мені, ти волатимеш від жаху так голосно, що Сатана захоче розірвати контракт, який ти з ним уклав у момент свого народження, щоб хоч трохи поспати.

— Уяви собі, як це мати дитину. — Кокс каже, все одно, що завести собаку, яка вчиться говорити. - Шикарно.

- Прибиральник, у тебе ніколи так не було, щоб ти дивився на себе і мріяв стати зовсім іншим? — Ні, я за життя переможець.

Не кажи мені про ненависть, Ганді! Діти, ви так часто кидаєтеся цим словом, що воно втратило сенс, і тепер я змушений шукати визначення потужніший, ніж« ненависть», щоб описати свої почуття до оточуючих! Ммм... МЕГАОГЛЯД. Гарного вам усім дня!

— Знаєте, сер, доктор Тауншенд казав, що у вас є чудові старі історії про минуле клініки. Я б хотів почути одну якось. — Так, чому б не розповісти. Якось 1968 року... Я тебе ненавиджу. Кінець. - Він часто цю розповідає. - Я знаю.

Джей Ді: [ подумки ] Елліот та її морський біолог. Але... Між іншим, знаєте, це мене зовсім не засмучує. Еллісон: — Джей Ді, у вихідні Шон дозволить мені поплавати з дельфінами. Джей Ді: - Правда?! Здорово, сподіваюся, вони тебе не покусають. Шон: - Та розслабся, Елліот, дельфіни люблять людей. Еллісон: - А звідки у тебе на нозі той величезний шрам? Шон: - Та це мої парашутні штани все в блискавках. Я блискавкою прищемив. Еллісон: - Зрозуміло. Карла: — Ти вже їй брешеш? Чудово. Шон: Мене правда не дельфін вкусив. Карла:- А хто? Шон: - Чорний кит.

Ніхто з нас не хоче визнавати, якими вразливими ми почуваємося.