Клініка (Scrubs)

Дівчинко моя! У тебе зараз таке обличчя, начебто«Max Factor» оголосило про своє банкрутство!

Життя надто коротке, щоб витрачати безцінний час, працюючи там, де люди не роблять у штани від одного твого вигляду.

Запам'ятай, новачок, якщо бігаєш клінікою з трупом, ніхто тебе до іншої роботи не припаше.

Одна маленька помилка не може зіпсувати саму досконалість.

- Як справи? — Мені тридцять сім років, і я прибиральник. Як ти думаєш, як у мене справи? — Немає нічого поганого, щоб бути прибиральником. - Серйозно? Дякую. Ти... ти перевернув моє життя. Піду скажу моїй дружині-прибиральнику та моїм дітям-прибиральникам, що життя прекрасне і що мені про це сказав наш герой — доктор Придурок. Лікар Нуль. Не, серйозно, зайди потім у моє скромне житло, помилуєшся, в якій розкоші я живу.

- Це шорти для душу. - Шорти для душу? — Для тих, кому нема чого приховувати, але він намагається!

— Я боялася, що ти подумаєш, що я погана мати… — Мила, ти холоднокровна, накачана силіконом безжальна вбивця. І я сумніваюся, що ти на сто відсотків людина, але ти приголомшлива мама.

- Все, з мене вистачить! Я їду додому! - Ні, Джордан, нікуди ти не поїдеш! - Чому? — Бо в тебе щойно води відійшли. —...Я вже ненавиджу цю дитину.

Напевно, рідко все складається так, як плануєш. Іноді доля буває на твоїй стороні, іноді ти сам твориш свою долю, але в будь-якому разі треба вірити — те, що має статися, обов'язково трапиться, і зрештою поряд з тобою виявиться та людина, яку тобі приготувала доля.

Напевно, одне з найпоширеніших почуттів — це самотність. Впевнений, що цієї конкретної хвилини тисячі людей почуваються самотніми. Можливо, тому що тебе покинули... можливо, тому що ти не настільки самостійний, як думаєш... можливо, тому що розумієш, що мусив зробити щось по-іншому, а може, тому що ти не настільки гарний, як думав. У будь-якому разі, навіть на самому дні самотності є вибір: ти можеш насолоджуватися жалістю або плюнути на неї. Це твій вибір.