Серіал

- Ти пішов погуляти, зависаєш, відриваєшся. Заганяєш дурниця симпатичним телицям. І раптом — ой хто це? Співробітник податкової... і дивиться на тебе. І що він бачить? А бачить він молодого хлопця із шикарним будинком, необмеженим запасом бабла та без роботи. І який висновок зробить податківець? - Я наркобарига? - Ні! У мільйон разів гірше. Ти ухиляєшся від податків!

…Найбільша, найпростіша помилка краще, ніж повна безініціативність та бездіяльність.

І все ж таки добре, що десь там ходить симпатична тобі людина.

— Цей одяг виглядає по-ідіотськи. - Тобі десять. Усім байдуже.

Я перебуваю між раєм і пеклом, і я в чистилищі... Так закінчиться моє життя? Коли я бачу ваше обличчя, відкриваються сади вашого раю, і я йду на своє щастя... Вдалині від вас полум'я пекла спалює мою душу - я горю... Я борюся з долею...

Емоції людини — дар наших тварин предків. Жорстокість – це дар, який люди набули самі. (Людина - це дар від наших тварин витоків, а жорстокість людство породило саме.)

Дайте жінці чупа-чупс!

Без духовності немає майбутнього.

- Ви помиляєтесь. - Потужний контраргумент.

Не всі бажання вимовляються вголос.