час

Чарівність це невидима частина краси, без якої ніхто не може виглядати по-справжньому красивим.

Статистика свідчить, що сімдесят чотири відсотки дружин розкривають листи, адресовані чоловікам, і не обов'язково над киплячим чайником.

Посмішка нічого не варта, але багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує. Вона триває мить, а пам'яті залишається часом назавжди. Ніхто не багатий настільки, щоб обійтися без неї, і немає такого бідняка, який не став би від неї багатшим. Вона створює щастя в будинку, породжує атмосферу доброзичливості та служить паролем для друзів.

Я намагався зрозуміти хоч що-небудь... Я намагався зловити ноту на вістря розірваної струни, намагався прочитати поему, написану десять років тому на піску перед прибоєм і тому досконалу. Намагався... Потім мене спитали: що ти знайшов? І я показав жменю попелу на долоні. Це був час.

Ніхто з тих, хто зробив правильний і мудрий вибір, ніколи б не відніс його на рахунок долі; єдиний реальний фаталіст - той, у кого все з рук геть погано. Фаталізм не приносить розради. Той, хто вірить у долю, не має можливості крикнути:«Хай пішли ви, з мене вистачить», — тому що він знає, що народжений боягузом і лише питання часу — те, коли він здасться, не здивувавши цим нікого, навіть себе.

Як миттєво утворюється натовп... як раптово виникає і перетворюється на одне величезне око.

Сумна і в той же час щаслива доля людства в тому і полягає, щоб без кінця вимірювати відстані від того місця, де ми знаходимося, до того, де хочемо бути.

Олена… Нелегко бути звичайним батьком особливій дитині, і я з цим не впорався. І через свої забобони я підвів тебе. Мене мучить те, що все могло бути інакше, якби я частіше прислухався до тебе. Для мене шлях закінчено. Тобі ж це можливість постаріти і дбати про свою дитину краще, ніж це робив я. Для цієї дитини я і віддаю тобі свою обручку. Я не прошу вибачити мене чи забути… Я прошу тільки повірити в те, що незалежно від того, чи читаєш ти цей лист, будучи людиною чи вампіром, я все одно люблю тебе. Як любив і завжди любитиму.

Клянуся я душею, де до неї лише почуття живе. Клянусь я головою, де влада її міцна. Клянуся я миттю тим, як був я всім на диво - В одній руці келих, в другій - її рука.

Чоловік дедалі частіше дивиться на жінку знизу нагору. Особливо часто – в автобусі.