час

Алкоголь викликає короткочасне розширення судин та кола друзів.

По-справжньому щаслива жінка здатна звести з розуму багатьох чоловіків — і точно кожну другу жінку.

Думка про золотий вік подібна до всіх народів і доводить тільки, що люди ніколи не задоволені сьогоденням і, з досвіду маючи мало надії на майбутнє, прикрашають незворотне минуле всіма кольорами своєї уяви.

Я з тих, хто любить свій час проводити з дітьми, тільки так їх можна виховувати. У від'їзді я сумую за щоденною батьківською рутиною. Мені подобається відвозити їх до школи, зустрічати після уроків… Мені до вподоби така простота життя. І коли я повертаюся додому, то повністю перетворююся на татку.

— Привіт, люба. - Хто це? - Ауч. Хіба минуло так багато часу? - Клаус...

Чомусь вік у людей асоціюється з правотою, принаймні в цій країні, хто старший, той і правий.

Так, буває, здається, що контролюєш час — відслідковуєш межу між«ще встигну» та«чорт, спізнююся». Але воно все одно обдурить, прийде першим.

[Лист Часу] Час... Кажуть, ти лікуєш усі рани, але мовчать про те, як ти руйнуєш усе хороше у світі, як перетворюєш красу на тлін. Для мене ти — ніщо інше, як скам'яніле дерево. Ти мертва тканина, яка не розкладається. Ти ніщо. [Відповідь Часу] Якщо Любов – творець, а Смерть – руйнівник, то я [Час] – лише острів між ними. Ти не розумієш час, ніхто не розуміє час. Ейнштейн був близьким до істини, назвавши мене ілюзією. Ти не справедливий до мене, Говарде. Знаєш, чому ти написав мені? Тому що я потрібний тобі. Всі ви тільки ногоєте і скаржитесь:«у мене мало часу»,« життя коротке»,«ой, дивись, сивина пробивається»... Знаєш, день страшенно довгий і мене надміру. Я – дар тобі! І хоча ти стоїш тут і зневажаєш мене, я обдаровую тебе, а ти витрачаєш мене. На що?! Знаєш, це я маю надсилати тобі гнівні листи.

У житті кожного з нас буває час, коли все вдається, коли сам собі здається героєм.

Роберт був лютий. Розбив руки в кров об стіну. Так чоловіки показують, що їм не байдуже.