час

Усьому свій час. Для кожної події є своя Година.

Похмура мить. Ми всі думали, що більше ніколи один одного не побачимо, і нам було начхати.

— Думаєш, вона ще довго злитиметься на мене? — Ну, частіше говори про цей шар світла, що торкнувся твого серця, і вона заспокоїться.

— Якщо якась частина Волан-де-Морта вижила у будь-якому вигляді, ми маємо бути готові. І я боюсь. - Я теж. — А я нічого не боюсь. Окрім мами.

Він посміхнувся мені ласкаво, — ні, набагато більше ніж ласкаво. Таку усмішку, сповнену невичерпної підбадьорливої ​​сили, вдається зустріти чотири, ну — п'ять разів у житті. Якусь мить вона, здається, вбирає в себе всю повноту зовнішнього світу, потім, ніби підкоряючись невідворотному вибору, зосереджується на вас. І ви відчуваєте, що вас розуміють рівно настільки, наскільки вам завгодно бути зрозумілим, вірять у вас тією мірою, в яку ви в себе вірите самі, і безумовно бачать вас саме таким, яким ви найбільше хотіли б здаватися.

Часто чутки – ознака заздрощів конкурентів.

Справа, на мою думку, не у всяких там інтрижках, зв'язках — не вони визначають наше життя. Зв'язок закінчується, і все, немає його... немає! Як торішнього снігу! А важливим є лише те, що непідвладне часу. Мені важливе моє життя, і все у протяжності та у розвитку. А що ці миттєві зв'язки? Особливо ті, що тримаються не духом, а тілом? Все як у пташок: раз-два і розлетілися, більшого зв'язку і не стоять. Щоправда, люди часом намагаються надати цим зв'язкам значності. Смішно! А важлива спільність людей протягом усього життя.

— Ти дізналася, що я не спився, а тепер пора заміж! - Через два дні. — А тобі не час замазувати прищі чи видаляти волосся над верхньою губою?

Я завжди вважала, що справжнє кохання визначає дух, хоча тіло часом відмовляється цьому вірити.

Еспресо - це життя. Гірчить, але бадьорить. Перший ковток може здатися несмачним, але допивши чашку, завжди хочеться ще одну. А на ще одну найчастіше не вистачає часу.