гроші

Нерви - великі, маленькі багато! - скачуть скажені, і вже у нервів підкошуються ноги!

А якщо не віддавала команди, то читала мені настанови на кшталт:«Говори, але не надто багато. Смійся, але не надто голосно». Найбільше мені сподобалося таке:«Якщо він нижчий за тебе зростанням, сутулься».

Ті небагато мандрівники, які повернулися з цієї країни живими, залишили для своїх послідовників низку цінних вказівок, як то: а) по можливості уникайте ліан, що звисають вниз, на одному кінці яких є очі-бусинки і роздвоєна мова ; б) не беріть у руки смугасті чорно-жовтогарячі ліани, які, посмикуючись, лежать у вас на дорозі, тому що з іншого кінця до них дуже часто буває причеплений тигр; і в) краще до цієї країни взагалі не лізти.

Яким би вправним не був фокусник, він не може заробити і утримати свою репутацію, не винайшовши власних оригінальних номерів.

Якщо великі гроші псують, то убозтість озлоблює.

І чому люди завжди намагаються звинуватити в чомусь подібному до дітей? Гровер міг сміливо стверджувати, що дорослі завдали світу набагато більше шкоди, ніж діти.

Більшість людей набагато сильніші, ніж вони думають, вони просто забувають іноді у це вірити.

Я отримав свою частку в побитті ціпками, камінням, отримував рани від людей, які цькували мене. Мені завдали багато шкоди, і я не кажу:«О, пожалійте мене» або щось таке. Я не був собою, я був продуктом свого навколишнього середовища, і "Guns N' Roses" кинули це в обличчя світу. Ви не любите нас? Та пішли ви! Ви допомогли створити нас. З вашої вини ми такі, які є. Ми не мали шансу бути іншими». Коли ви годуєте когось лайном, він має право сказати вам, яке це на смак. Багато людей мають цю проблему. Коли я був дитиною, мене багато били. Люди не виносять важких дітей, які не знають, звідки чекати на допомогу.

Ех, поїсти б зараз і лягти спати! Та сон би побачити гарний! Наприклад, як минуло багато років, і в школі, в якій Іван навчався, на стінах у кожному класі висять його портрети. А на будівлі прибита кам'яна дошка, а на ній золотими літерами написано: «У цій школі страждав і мучився, але з відмінністю її закінчив чудова, але найнещасніша людина на всьому світі». Іван від розчулення шморгнув носом. Навіть захотілося поплакати.

— Ну, припини, у мене багато роботи. — Ібрагім чи Хюррем — із ким краще працювати? — Ти ревнуєш до Ібрагіма? — Звичайно, він бачить частіше за мене мого султана. — Доведеться тобі змиритись.