людина

Тереку, прислухайся до голосу розуму! Чуєш? Чуєш, яку нісенітницю він несе?

З книжками я мала одну проблему — куди ставити.

Красиві руді. Нас поцілував вогонь.

Великі актриси – адже вони теж бувають різні. Дивишся на одну і розумієш, що вона ні на кого не схожа, а поглянеш на іншу – і одразу згадаєш сусідку тітку Машу.

Ніщо в природі не пропадає, ніщо не створюється нічого.

— Ма-ам, нам треба поговорити про Креша! - О, моя улюблена тема.

Важлива не вічне життя, але вічне життя.

Все забути. Відкрити вікна. Винести все із кімнати. Вітер продує її. Бачитимеш лише порожнечу, шукати по всіх кутках і не знайдеш себе.

Чи не людина існує для правил і формальностей, а правила і формальності існують для людини.

Якщо очі – дзеркало душі, то скорбота – двері, що ведуть усередину.