людина

Поблажливість до власної персони властива людській природі.

Єдиною перешкодою для здійснення наших планів на завтра можуть бути наші сьогоднішні сумніви.

- Марго, ти не можеш так просто піти! — Добре, я можу піти циганочкою навприсядки з виходом у двері!

На світі, на юру Неприємно мені й самотньо. Мені б забитися в нору, Затаїтися далеко-далеко. Щоб ніхто, ніколи, Ні за що, нікуди, звідки. Лише корми та вода. І сузір'їв північне диво. Тільки плескіт за бортом - Рівнозвучне нагадування Все про те та про те, Що замріяло в юності ранній, А потім за бортом Загубилося в тумані.

— Відомо, баба на кораблі — на велике лихо. - Не візьмемо її - буде гірше.

Самотність - це як удар важкого молота: скло воно розіб'є вщент, але сталь загартує.

- Привіт, Рорі. Сподіваюся, ти почуватимешся тут, у Керіджморі, як удома. - Я отримаю ключ від вхідних дверей? — Ми нікому не даємо ключа від вхідних дверей. — Значить, тут я не вдома, правда?

Дивно себе відчуваєш, коли у всіх проблеми, а у тебе їх немає.

Жінки заздрісні, любити не всяка вміє, а ревнувати всяка майстриня.

Мені здається, що чоловіки створені для того, щоб мучити жінок.