людина

Вона була неймовірно красива, і я буквально закохався у неї. Будь-хто закохався б, будь-який чоловік і, можливо, навіть будь-яка жінка, але все-таки я її трохи боявся, тому що виглядала вона так, ніби могла вбити силою погляду, якби очі її відірвалися від дороги і вона раптом подивилася б на тебе, відповідаючи тим самим почуттям. На ній були джинси і стара біла сорочка з закатаними рукавами - я ще подумав, коли прийшов: напевно, мовляв, збиралася фарбувати щось на терасі, - але через якийсь час мені почало здаватися, що вона огорнута в білий одяг. богиня із якоїсь старої книги.

Будь хоч ким - мільярдером, олігархом, супер-зіркою - якщо ти не вмієш жити і виживати за законами природи - вона тебе знищить.

Той, хто жив доти щоденними компромісами, раб в одну мить («Бо як інакше...») впадає в непримиренність —«Все чи нічого». Свідомість народжується в нього разом із бунтом.

Усі жінки згодом стають схожими на своїх матерів. У цьому їхня трагедія. Жоден чоловік не буває схожий на свою матір. У цьому його трагедія.

І все ж таки добре, що десь там ходить симпатична тобі людина.

- Ти пішов погуляти, зависаєш, відриваєшся. Заганяєш дурниця симпатичним телицям. І раптом — ой хто це? Співробітник податкової... і дивиться на тебе. І що він бачить? А бачить він молодого хлопця із шикарним будинком, необмеженим запасом бабла та без роботи. І який висновок зробить податківець? - Я наркобарига? - Ні! У мільйон разів гірше. Ти ухиляєшся від податків!

У чоловіка є тільки два шляхи - або він стає рабом жінки, або перетворюється на ката, вбивцю, що терзає її тіло і душу.

Я збирав у душі уривки спогадів, як збирають у купу осіннє листя, щоб спалити їх.

Краще нічим не займатися, аніж займатися нічим.

Чи мало що там було десять років тому. Що було, все відгоріло, і попелище бувось поросло. Не цікаво. Не потрібно. Дивитися треба тільки вперед – які б радості та смаколики не залишалися там, у минулому. Якщо озиратися – неодмінно спіткнешся і впадеш. Тільки вперед.