людина

На обличчях зухвалість, у серці страх.

Усі королі — і під землею, і вгорі — однаково підступні й жорстокі люди, — говорив Страшила.

То була дуже звичайна вузькість мислення – ті, хто нею страждають, переконані, що їх колір шкіри, їхні вірування та політичні погляди – найкращі, найправильніші, а решта людей у ​​всьому світі обділена долею. Через цю ж вузість юдей у ​​давнину дякував Господу Богу, що той не створив його жінкою, через неї ж нинішній місіонер вирушає на край світу, прагнучи своєю релігією витіснити старих богів; і через неї Рут жадала перекроїти цього вихідця з іншого світу за образом і подобою людей свого кола.

Небезпечно з обох боків і підступно посередині.

Смерть – природний атрибут війни, а покарання – єдина узда для пороку.

Деякі жінки не створені для того, щоби їх приручили. Вони створені бути вільними, доки не зустрінуть когось схожого, щоб бути вільними разом. (Деяких жінок не можна приручити, і вони повинні бігти вільно, без сідла і без вуздечки, доки не зустрінуть когось своєї породи і не побіжать разом.)

Нехай життя — ця стара брехня — інших, Задоволених, порожніх і бездушних, Приваблює грою міражів своїх І блиском їхніх повітряних фарб.

Коли множаться закони та накази, зростає кількість злодіїв та розбійників.

— Які ж зручності в каютах третього класу, містере Доусон? Кажуть, що тут вони не такі вже й погані. — Цілком терпимі, мем. Мишей та щурів майже немає.

Нам заперечать, що суспільство має мститися, має карати. Ні в якому разі. Мститися може окрема людина, карати може бог. Суспільство ж займає проміжний щабель. Кара – вище за нього, помста – нижче. Ні така піднесена, ні така низинна справа йому не личить; його обов'язок не«карати, щоби помститися», а виховувати, щоби виправити.