людина

Життя - порожнє. Але відомий порятунок, звичайно, є.

Вихід є завжди.

Королева притулила її до дерева і лагідно сказала: — А тепер можеш трохи відпочити! Аліса здивовано озирнулася. - Що це? — спитала вона. — Ми так і лишилися під цим деревом! Невже ми не рушили з місця ні на крок? — Ну, звісно, ​​ні, — відповіла Корольова. — А чого ти хотіла? — У нас, — сказала Аліса, важко переводячи дух, — коли довго біжиш з усіх ніг, неодмінно потрапиш в інше місце. - Яка повільна країна! - сказала Корольова. — Ну, а тут, знаєш, доводиться бігти з усіх ніг, аби тільки лишитися на тому самому місці! Якщо ж хочеш потрапити до іншого місцятоді потрібно бігти щонайменше вдвічі швидше!

— У дитинстві я ходила босоніж. Матінка казала: пройдися босоніж і вся туга і біди підуть. Земля дарує людині добро і радість. Мені здається, вона мала рацію. — Вона мала рацію. Тільки земля дає нам справжній спокій. Але ось тільки де цей спокій шукати: на землі чи під землею?

Для деяких зобов'язань як віра: вибрати відданість іншій людині чи незбагненний ідеал. Але для мене зобов'язання мають темну сторону. Темний шлях, який завжди ставить питання:«Як далеко я зайду?»

— Ми граємо з вогнем, панове. ЦРУ швидко змушує замовкнути тих, хто сує носа в їхні справи. — Не хочу розчаровувати тебе, але ти вивчаєш жуків, слиз та какашки. Навряд чи тебе хтось замовить. — Гей, дуже багато хто прагне моєї смерті! — Навіть казати нічого не буду.

Справжній герой не став спотикатися про своє гігантське его.

Нам більше не потрібно боятися суперечок, конфронтацій, проблем із самими собою та з іншими людьми. Навіть зірки стикаються, і з їхніх зіткнень народжуються нові світи. Сьогодні я знаю, що це –«Життя».

Прості люди моляться за дощ, здоров'я і вічне літо. Їм байдужі ігри вищих станів.

— Я боялася, що ти подумаєш, що я погана мати… — Мила, ти холоднокровна, накачана силіконом безжальна вбивця. І я сумніваюся, що ти на сто відсотків людина, але ти приголомшлива мама.