людина

Найнебезпечніша спокуса: не бути схожим ні на кого.

Напевно, одне з найпоширеніших почуттів — це самотність. Впевнений, що цієї конкретної хвилини тисячі людей почуваються самотніми. Можливо, тому що тебе покинули... можливо, тому що ти не настільки самостійний, як думаєш... можливо, тому що розумієш, що мусив зробити щось по-іншому, а може, тому що ти не настільки гарний, як думав. У будь-якому разі, навіть на самому дні самотності є вибір: ти можеш насолоджуватися жалістю або плюнути на неї. Це твій вибір.

Інших людей зустрічаєш день у день, а все одно щоразу геть-чисто забуваєш про них, так що ні обличчя, ні голос, ні навіть ім'я, нічого тобі не говорять. А буває, побачиш людину якось – і пам'ятаєш потім усе.

Смерті найменше бояться ті люди, чиє життя має найбільшу цінність.

По-справжньому сильні люди не пояснюють, чому вони хочуть пошанувати себе. Вони просто не спілкуються з тими, хто не ставиться до них із належною повагою.

Кожен схильний бачити у світі своє відображення. Стомлену людину всі здаються втомленими. Хворому – хворими. Той, хто програв — програв.

Є люди, до яких ви переймаєтеся симпатією з першого погляду, інші починають вам подобатися з плином часу, а є й такі, яких хочеться відштовхнути від себе якомога далі палицею з гострим кінцем.

Люди, які не читають, однаково що інваліди.

Найщасливіша людина – той, хто дарує щастя найбільшій кількості людей.

Деколи дорога вперед вимощена чим завгодно, але не добрими намірами. (Не завжди дорога на краще встелена добрими намірами.)